|
Анализ рейтинга сообщения
|
|
Автор:
|
Jolie
|
|
Сообщение:
|
Цитата:
Оригинал отправлен Nusya: Так я на третий день не только научилась плугом тормозить и ехать, но и на Тростяне спускалась без обобых проблем, и практически не падала. Могу сказать - что катаюсь теперь)))))) Инструктор не нужен....если не нужен был в первый день...
Абсолютно не згідна з твердженням, що інструктор не потрібен, оскільки ви вже стали на лижі і далі можете самі кататися. Я не сперечаюся, що можна й самому осилювати важку стезю гірськолижника, прогресуючи від чайника до аматора, який більш-менш нормально катається і впевнено себе відчуває на будь-яких схилах; яскравий приклад з власного досвіду - лютий 2008, "Буковель", "Active-Sport" проводить свою школу, я підглядаю і старюся копіювати їхні стійки, положення рук і т.п. Вчитися дуже навіть треба! Адже тільки інструктор може вказати вам на всі помилки у їзді, виправити стійку, змусить вас робити вправи, що домомагають правильно ставити ноги, коліна, руки, правильно повертати, правильно гальмувати. Ви можете роками більш-менш їздити, однак не загружати коліна, при поворотах у екстренних ситуаціях переходити на плуг та робити ще масу помилок, які самі не в змозі виправити. Не треба соромитися просити порад інструктора - повірте, справжню насолоду може принести лише красиве катання із виробленою стійкою! Повернуся до теми гілки. Вперше стала на лижі у 1987 році, у Львові на Кайзервальді, при спортивній школі "Динамо" за ініціативи мого батька, який на той час уже достатньо багато років займався гірськими лижами і дуже хотів, аби це захоплення перекинулося на власну доньку. Мама з жахом згадує мої перші тортури, пов"язані з бугелем та падіннями на штучному покритті та холодні місяці, які їй довелося відходити разом зі мною, аби я навчилася хоча б елементарних лижних навичок. Лижна наука протривала відносно недовго: після чергових заїздів на районниї змаганнях я отримала важкі травми, кілька місяців пролежала в лікарні, після чого на моїй лижній "кар"єрі" моя сім"я фактично поставила крапку. Відродження Фенікса з попелу настало у 2002/2003 роках (якби батько працював в Україні, то безперечно, я б зробила це значно раніше), коли мені придбали черевики, яскраво-жовті лижі для початківців Salomon, палочки до них та першу справжню лижну куртку з комбінезоном. Тортури продовжувались...стесуючи схили "Політехніка" та ФМІ згадувалося дитинство, крики тренерів та постійно змерзлі руки... Поступово часи змінювалися...І я так надіюся, будуть ще змінюватися . Після етапу Кубку Українського гірськолижного клубу на "Захарі Беркуті" попросила знайомого-інструктора, аби він "поганяв" мене на наступний день. Лижі як і будь-який спорт потребує праці над собою . Не треба тільки лінувалися....
|
|
