Ми його втрачаємо. Тростян. У тому вигляді, який провокує стільки захоплених закликів  їхати саме сюди. А також користується практично фанатською відданістю бувалих лижників. Цього року він зіпсувався. Гора, звісно, нікуди не поділася. Але як місце відпочинку... По-перше, безпрецедентна новорічна акція з підвищенням цін. Очевидно, приписавши популярність гори принадам старих дерев”яних бугелів (та б/у пластикових) і аварійної кріселки, „Динамо” піднімає ціни. Те, що денний абонемент тепер коштує 100 гривень і викатати його може хіба що профі, - півбіди. Беремо картки на 2 витяги, які дивом залишились у продажу. На гору піднімаємося. А там віддано зазираємо в очі бугельщикам і непомітно для охоронців протягуємо 5 гривень. Пізніше ціна підвищилася до 10. І це за захоплюючу подорож із 2-3 зупинками (світло вимкнули). Назутріч замість бугелів час від часу випливають обірвані троси. Романтика. Якщо розрахунок вільно конвертованою у підйом гривнею  не влаштовує, запасайтеся картками заздалегідь. Тому що у касах на Заході і Півночі вони, як би випадково, але дуже регулярно, закінчуються. Доводиться купувати „денний”. До речі, після чергового шмону на горі, за гроші теж не пускають. „Динамо”, а точніше МВС якому належить база, невтомно воює за свій прибуток. Те що доходи – понад усе, ясно і з ситуації на кріселці. Тут стоїш у черзі по кілька годин. Дякувати екскурсійним групам. Їх можна упізнати по джинсам, глямурних чоботах на підборах, дубленкам і пакетам з бутербродами, які вони тягнуть з собою чи не із самого Львова. Це, мабуть у них фетиш такий – захавати маминого бутерброда на горі. Також у набір екскурсійних розваг входить катання на кріселці, обід у колибі  і повзання на санках. Дехто ризикує стати на лижі. Але вже біля витягу з верхнього Заходу можна побачити, як вони беруть лижі в руки, і повертаються назад. Потім все це культурно відпочиваюче панство вивалює ввечері на кріселку. Що важливо, поїхати їм необдмінно потрібно першими, поза чергою. У чому вони невтомно переконують охоронців біля і тичуть дрібні купюри крісельникам. Якщо не спрацьовує, прилаштовують збоку черги, і вже хвилин через десять вони перед вами. Переконують, що стояли тут майже зранку і взагалі... Тому спуск на кріслі, пізніше третьої, може коштувати двох-трьох годин життя і багато нервів. Залишається сподіватися, що після 17-го це кодло як небудь розсмокчеться. До речі наступного року проблеми з чергами на кріслі обіцяють вирішити. Начальник кріселки говорить, що на місце старої-аваерійної вже привезли нову суху і комфортну. Тільки встановити її до кінця сезону навряд чи вдасться. Зате з наступного будемо насолоджуватися шестимісною, критою, як у Закопанах, на місці діючого крісла. Іще одну, чотиримісну встановлять не то з іншого боку гори, не то взагалі на необїздженому схилі.

Їжа і випивка на Тростяні, швидше за все, незабаром подорожчає. У січні до аборигенів вперше приїхав ревізор із податкової. Виписали, цензурно кажучи, штрафів на пару тисяч, і наказали брати ліцензії на продаж їдла-питва. Бо інакше... З одного боку аборигени не дуже налякані. Бо із всієї орди податківців у районі катататися на лижах вміють лише двоє. А вони звісно, навіть якщо задеруться на Тростян, то багато не наперевіряють. З іншого, якщо хазяїв колиб  таки поставлять перед фактом, ясно із чиїх кишень вони компенсують витрати на папірці.

Але хто зажрався, так зажрався, - це водії. Незмінний траснпорт лижника – уазик, коштує тепер не те щоб дорого. Але за що?! Машина від крісла до Центру – 60 гривень. Від Центру до крісла – 15 з людини. Хоча доїхади від Центру до вокзалу - стільки ж. Транспорт під готель і того більше – 70 гривень. Тому доїхати хоча б звідкісь хоча б кудись за десятку велика удача, про яку можна розповідати друзям. У тему, на Тростяні з”явилася пропозиція сезону. Тим, хто зкотився із нижнього заходу і зрозумів, що звідси його заберуть хіба що гелікоптером. Там підробляють два водії, які за 40, увага, доларів, довезуть вас до Славського. По дорозі покажуть з вікна на гору Маківку. Там колись відзначились Січові Стрільці. І зупинять біля джерела Нафтусі. Кому ж не хочеться спробувати води зі самком тухлих яєць?! Але головне – це дорога, яку кілька раз перетинає річка і джип фактично пливе вбрід. Водій розповідає, що забачивши такий екстрім, деякі пасажири вискакували з машини на ходу. Не зрозуміло, щоправда, як їм це допомогло.