SKIER - ресурс для лыжников и бордеров : FORUM :

П ерших із тих, що опинилися у пастці близько 12 години дня, рятувальники зняли через півтори години після зупинки канатно-крісельної дороги. Останнього “полоненого” звільнили о 18.30, вже у темряві... Ми довго стояли у черзі на канатно-крісельну дорогу, усі їхали в одному напрямку – на гору Високий Верх, – розповіла киянка Олена Брик. – Але до вершини так і не дісталися: коли вже були майже на горі, кріселка зупинилися. Ніхто не панікував, бо перед тим “канатка” двічі робила короткі зупинки. Але через півгодини стало дуже холодно, а через годину зрозуміли, що трапилося щось серйозне. Чоловік почав телефонувати рятувальникам, адже ми не знали, що там внизу робиться. Ніг у гірськолижних черевиках я вже не відчувала. На щастя, було лише два градуси морозу... Над схилом лунала музика, але ніхто не пояснив тим, хто опинився у пастці, що сталося... Люди на “канатці” щось кричали, та нічого не було чути. Нас звільнили одними з перших – рятувальники потягнули трос у зворотному напрямку, ми опинилися біля тринадцятої опори, де була найнижча висота, – і зістрибнули у руки рятувальників. Ноги, скуті холодом, відмовлялися йти... Директор фірми-власниці бази “Захар Беркут” Володимир Савицький пояснив кореспонденту “ВЗ”, що причиною аварії став вихід з ладу редуктора. За попередньою версією, це заводський брак, але через кілька днів канатно-крісельна дорога знову працюватиме. Попросила прокоментувати неофіційну версію, яка полягає у тому, що через велику кількість людей канатно-крісельну дорогу пустили у пришвидшеному темпі, – і редуктор, який працює вже не перший рік, не витримав. - Неправда, – відповів Володимир Савицький. – Є три швидкості, з якими може рухатися канатна дорога. Вона працювала в одному з нормальних режимів, згідно з параметрами. У четвер до нас приїжджає представник заводу-виробника з Києва, разом з яким визначимо остаточно, чому підвів редуктор... - Чому аж шість годин тривали рятувальні роботи? – запитала кореспондент “ВЗ” у командира гірського пошуково-рятувального загону Михайла Яворівського. - З таким спорядженням, яке має загін, рятувальні роботи були проведені досить швидко, – відповів досвідчений рятувальник. – Ситуація того дня була справді критичною, на щастя, не було морозу – такого, як кілька днів тому... Не було жодного травмованого чи обмороженого, хоча той день для нас був украй напруженим - на схилах під час катання травмувалися кілька людей – на горі Високий Верх двоє та на Тростяні семеро. Доводилося встигати всюди. Рятувальники загону разом з обслуговуючим персоналом канатно-крісельної дороги поступово звільняли тих, хто опинився у пастці, підтягуючи троси лебідкою донизу. Добре, що двигун не заклинило – і кріселка можна було зрушити з місця... Довжина канатно-крісельної дороги - 2 800 метрів. На горі того дня перебувало загалом близько тисячі людей. Серед них – багато дітей. Того, хто не міг спуститися на лижах, транспортували за допомогою ретраків... - Яка з гірськолижних баз, на яких вам доводиться працювати, відповідає європейському рівню безпеки? - Жодна не відповідає. Рятувальний загін, за словами командира, має на озброєнні лише старенький “уазик”, який за температури мінус 15 не заводиться. А їздити доводиться чимало, адже між горами Тростян та Високий Верх, де чергують рятувальники, – 15 кілометрів по прямій. Але про те, що рятувальники працюють буквально голими руками за зарплату до тисячі гривень, згадують лише тоді, коли щось стається і потрібна професійна допомога... Порада від командира гірського пошуково-рятувального загону Михайла Яворівського Коли збираєшся у гори на годину, візьми теплих речей та продуктів на три дні. Таке правило знають ті, хто часто буває у горах. А відпочивальники зазвичай надто безпечні. Варто мати при собі мінімальний набір найнеобхідніших речей, які б допомогли протриматися у надзвичайній ситуації. Куди дзвонити у надзвичайних ситуаціях? 01 – цим телефоном тепер відповідають ще й чергові з надзвичайних ситуацій. Не викидайте чеків про оплату послуг Чимало відпочивальників, придбавши пластикову картку на один день катання (на “Захарі Беркуті” вона коштує 120 гривень) або квиток на гору (25 гривень), викинули чеки. Але саме за наявністю чеків у касі повертали гроші тим, хто опинився у пастці. Якби щось сталося, питання зі страхування теж вирішувалися б лише за наявності чеків.