SKIER - ресурс для лыжников и бордеров : FORUM :

Звіт про довгоочікувану першу поїздку в Буковель Неділя, 10.02. Разом з молодшим братом прибули до Яремчі. На вокзалі зустрілися з троюрідним братом зі Львова (катається із студентських років, зараз йому біля 40) і його сином (йому 14, але катається значно краще за мене). Поселилися (квартира належить друзям родичів і не здається, тому в якості реклами житла не підходить), пішли прогулятися. Яремче (чи Яремча?) – невеличке чисте містечко, всюди є вказівники вулиць та об’єктів, вечірній ілюмінації можуть позаздрити багато значно більших міст. Навколо заворожуючої краси природа.

Водоспад „Пробій”: Вечірнє Яремче:

Понеділок, 11.02. Транспорт. О 7:55 з автовокзалу Яремчі відправляється рейсовий автобус Івано-Франківськ – Паляниця (Буковель). Як правило, це „Еталон”, так що спорядження можна не тягнути в салон, а поскладати в багажник (завантаженість буса бувала різною,Буковель. Звичайно, не ідеал, але з українських гірськолижних курортів дійсно найкращий (в першу чергу в плані техніки безпеки). Купуємо абонементи на 5 днів підряд за 546 грн. Станом на 9:00 11.02.2008 мій рівень катання – просунутий чайник – навчилася кататися минулого сезону. Повертати, зупинятися вміла, але ще не було відпрацьованості, впевненості, та й переважно плужила на поворотах. Начитавшись порад на форумах, вирішую почати з траси 14А. Оскільки у мене стійка взаємна нелюбов з бугелями, трохи переживала, як складуться взаємовідносини з кріселкою. З посадкою не виникло жодних проблем, все просто і зручно. З висадкою загалом теж все нормально, але при висадці саме з 14-го головне не зазіватися, бо він призупиняється, але призупиняється не над з’їздом, а над плоскою площадкою, і треба по плоскій поверхні швиденько від нього „улепётывать”, поки не догнав. Погода – яскраве сонечко, температура близько нуля, з гори відкриваються казкові краєвиди.

Як мене і попереджували, початок 14А явно червоний. Не такий він аж сильно стрімкий, але дуже вузький, по обидва боки насипані кучугури снігу, за якими за якими немаленькі обривчики з пеньками і деревами, в які час від часу хтось злітає (до цієї теми повернуся трохи нижче). Далі траса полога і широка. Перший спуск дався важкувато, боліли нерозкатані ноги, керування лижами вимагало значних зусиль (подумовувала, що продавець порадив мені задовгі лижі – 162 см при моєму зрості 168, коротшими було б легше маневрувати). Але кожний наступний спуск ставав легшим.

Під час третього спуску на вузькому стрімкому початку підрізав лижник (явно не чайник), щоб не злетіти в обрив, впала на місці, трохи потягнула зв’язки в районі правого тазобедрового суглоба (це моя „любима мозоля”, минулого року я її вже травмувала на зальодянілій гірці в Синяку). За кілька хвилин могла знову їхати. Гастелло полетів собі далі за наступними жертвами. Внизу коло посадки чула розмову трьох бордерів, які хвалилися один перед одним, хто скількох підрізав і скількох збив. Дебіли. Ні, не дебіли – ідіоти. У людей, які роблять такі речі ще й вихваляються цим, найвищий ступінь слабоумства. В той же час значна частина лижників і бордерів (моя скромна персона в тому чмслі) цікавиться самопочуттям упавшого, підвозить розкидане вище по схилу спорядження, викидає в ліс каміння з траси тощо. І це нормально. Так і повинно бути. Хоча одного разу був курйоз. Їду і бачу здалека, що хтось лежить посеред траси і не рухається. Під’їжджаю ближче, пригальмовую - а то пані вляглися посеред схилу і по телефону балакають. Дійсно, важко знайти більш підходяще місце для телефонних переговорів... В другій половині дня верх 14А був підтоплений, але катабельний. Загалом, перший день пішов на розкатування, десь о 16:00 ноги вже гуділи і слухатися відмовлялися. Стомлені, але щасливі, повернулися в Яремче бусом Буковель - Івано-Франківськ, який відправляється від КПП. Розклад руху рейсових бусів:

Погода – яскраве сонечко, зранку – морозець, потім теплішає. Я – траси 5В + 5А, хлопці – червоні і чорні траси спочатку 5-го підйомника, а потім і інших. В порівнянні з 14А, 5В-5А багатолюдніші, але нема червоних участків. Черга на підйомник рухається швидко, більше 3 хвилин не чекала. Посадка-висадка зручні, тільки в другій половині дня витерті до льоду. Страшенно тішилася, коли попадала на участки пухлячку, який приємно порипує під лижами (мабуть, з часом спробую фрірайдити) і не дуже подобалося їхати по затверділій гармошці (про себе називала її „пральною дошкою”), коли, здається, аж іскри крешуться з-під кантів. Ноги вже так не стомлювалися, як в перший день, але каталася не дуже інтенсивно – зустрілася з київськими колегами, посиділи, попили чаю, поговорили про каталку, роботу.

Середа, 13.02.Погода – хмарно, морозець. Ставлю собі за мету відкатати в міру своїх можливостей максимально продуктивно як в кількісному, так і в якісному плані. Результат кількісний – 14 спусків по 5В (1446 м) + 5А (1475 м) + коротка траверса до 5-го підйомника (в сумі близько 42 км). Результат якісний – до кінця дня впевнено їду з середньою швидкістю на паралельних лижах, в тому числі по льодянистих участках. Іноді ще підплужую, але рідко.

Погода – хмарно, морозець, пронизливий вітер, пролітає сніг. Здається, хмари лише над Буковелем:

Нога продовжує боліти, змушена залишитися на квартирі. Вночі нападало багато снігу, дуже жалію, що не можу проїхатися по пухлячку. З розповіді братів – погода морозна, вітряна, перемінна – то виглядає сонце, то мете така завірюха, що видимість становить кілька метрів. Пухляк швидко позчісували. На початку 14А трохи порозсовували кучугури (мабуть, кількість травмованих в попередній день побила всі рекорди).Субота, 16.02. Роз’їжджаємося. Дуже жаль, хочу ще! В Буковель я цього сезону вже не виберуся, але сподіваюся, що сезон я ще не закрила.Усім, хто дочитав до кінця, дякую за увагу і терпіння.